Синевирська Поляна

Дістатися до озера Синевир з Воловця непросто, якщо немає автомобіля. Спочатку потрібно годину їхати 30 кілометрів до Міжгір’я по крутим дорожнім серпантинах. Причому маршрутка ходить нерегулярно. А з Міжгір’я ми якраз дивом потрапили на автобус, який ходить раз на три дні.

Синевірське Поляна — найближчий до озера населений пункт. У ньому і було вирішено зупинитися.

На березі Синевирського озера повним повно туристів. Багато іноземців — угорці, поляки. Мабуть в цьому році, фінансова криза подкорректировала їх плани на літо і вони взялися відпочивати в дешевих і за українськими мірками Карпатах.

Озеро знаходиться на висоті близько кілометра над рівнем моря, якраз в невеликій ущелині між мальовничих гір. Навколо хвойні і листяні ліси, у берегів росте смерека, а під ногами конюшина і мініатюрні жабки. Як попереджає інформаційна дошка, в лісах заповідника є ведмеді, вовки і рисі. Підтвердити не можу, нам не зустрічалися)

Вода не прозора, але чиста, синьо-зеленого відтінку. Дуже багато риби. Зграї риб буквально накидуются на шматочки печива або хліба.

На території національного парку багато джерел холодною, освіжаючий мінеральної води.

Увечері першого дня в Синевірське Поляні ми стали свідками сільського весілля. Це коли, в прямому сенсі все село збирається в одному місці. Ті хто встиг — за столом у спортзалі школи, а хто не помістився — на подвір’ї перед будівлею школи. Всі одягають сво§ кращі вечірні вбрання, діти веселяться, бавляться і стрибають, на сцені, прикрашеному килимами грає жива місцева музика.

На наступний день ми піднялися на найвищу гору в околицях Синевірське Поляни — Озерну, це 1500 м. Саме з її вершини можна побачити озеро зверху.

Полонини цвітуть звіробоєм і чебрецем, високо в горах росте чорниця. Навколо просто нереальні запахи!

У селі у багатьох супутникове телебачення, тому що зловити звичайною антеною вишку не так-то просто. Мобільний оператор «Лайф» в тих місцях взагалі не ловить.

Ми харчувалися або в колибі, або будинку (нам готувала господиня). В обох місцях дуже смачно і дуже дешево. Наприклад, обід вдома нам коштував 15 гривень. А от продукти в магазині дорогі, це мабуть через те, що доставка сюди є проблематичною.

Міжгір’я

Міжгір’я — невеликий районний центр. Знаходиться в долині між гір, звідси і назва. Кожен будинок прикрашається квітами, це традиційно. Не знаю чи ловить там «Лайф», але вже відчувається цивілізація:

На автовокзалі міліція вилучила багато всього цікавого у хлопців: декілька видів холодної зброї, а також медикаменти (напевно наркотики). Прекрасний вид на все це, немов у театрі відкривався з великих вікон маршрутки «Богданчика».

Воловець

У Водовці зовсім нема чого робити. Хіба що, мабуть, лізти в гори.

Будинки скрізь у квітах та супутникових тарілках:

Тут ми стали свідками відразу декількох весіллів в пошуках кафе. В основному вони всі були зачинені — весілля ж) І це в суботу вдень. Чотири години просиділи в одному фаст-фуді (навіть здивувалися такій цивілізації в цьому смт) —  їли, пили, а потім дивилися телевізор. А потім відразу на потяг у Чернівці.