Мінськ
25—26 листопада 2008
Думка про поїздку до Білорусі виникла спонтанно, десь за три тижні до від’їзду. Мій друг хотів подивитися матч Ліги Чемпіонів БАТЕ - Реал, а мені був цікавий взагалі Мінськ і Білорусь, де раніше не доводилось бути. Перед виїздом, намагався дізнатися більше про країну та її столицю. Планував ночувати в готелі, купити собі щось трикотажне, відвідати стадіон і подивитися Національну бібліотеку. Чому саме бібліотеку? В інтернеті бачив декілька цікавих фотопублікацій і фотографії мене дуже вразили.
Білоруси все ще малюють кіноафіші
Їхали з найкрасивішими купюрами в світі, українськими гривнями в гаманці. Звісно що не всліпу, нам так порадили. І якщо б ця вся подорож сталася хоча б на тиждень раніше, ми б не зіткнулися з проблемою обміну валюти. А так все крім одного банку (не рахуючи вокзальних обмінників з космічним курсом) не брали гривню. Приїхавши в шість ранку в Мінськ, ми до обіду пішки гуляли по місту в пошуках «рятівного» банку.
І ось ми поміняли гроші, нарешті відчувши якусь відносну свободу. Білоруські рублі - унікальна валюта. Дизайн - старомодний і непримітний, чимось нагадує російські рублі, копійок немає. Що стосується цін, то наприклад повний обід в молодіжній їдальні виходив приблизно у 15 тисяч Б.Р. При особливому бажанні, міг би відчути себе вперше в житті мільйонером, обмінявши усі гроші. Ціни майже на все відсотків на 20 дорожче ніж в Україні. А перед поїздкою, чекали що буде навпаки... У підземних переходах ми стали свідками взагалі незвичної нашому погляду картини. Стоїть бабуся і просить милостиню. Все б нічого, але в руках тримає віялом купюри на сотні і тисячі рублів. Наші ж гаманці ледь закривалися від тієї охапки білоруських купюр - то було дуже незручно.
Збагатившись цінними папірцями, ми стали шукати місце де б переночувати. Готелі були заброньовані. Було два варіанти: зняти квартиру на добу або попроситись до знайомих мого друга. З житлом нам пощастило — спрацював другий варіант. Нас гостинно зустріли. Друзі, звісно, в житті дуже вирішують!
Далі був футбол. Ми без квитків і навколо ходять чутки про те, що взяти квитки у перекупників буде нереально, тому що їх правоохоронні органи відстежують. І в який раз нам пощастило — взяли гарні квитки в пів номінальної ціни. Місця — хороші, футбол було прекрасно видно. Реал подарував моєму другу Максу перемогу, а собі вихід у плей-офф.
Стадіон «Динамо»
— Вперёд, Борисов!
На наступний день нас чекала екскурсія по Національній бібліотеці. Будівлю космічної архітектури можна поділити на два блоки: у нижньому блоці, який займає 3 поверхи, знаходяться читацькі зали найрізноманітнішої спеціалізації, буфет, ресторан, гардероб, фітнес-центр і ще багато всього; другий блок розташувався над першим і має форму ромбокубооктаедра - це і є один з найбільших бібліотечних архівів у світі.
Нацыянальная бібліятэка Беларусі
Центральний вхід
Читачі очікують своє замовлення найкоротший час серед таких великих бібліотек — усього 30 хвилин. А це все завдяки унікальним монорельсам, за якими книги автоматично доставляються з архівного блоку в нижній, читацький. Якщо б я раніше знав і мав більше вільного часу в Мінську, то б точно день присвятив користуванню бібліотекою. Читацький коштує всього 3 долари і отримати його може будь-хто, незалежно від громадянства. Будівля національної бібліотеки, мабуть є найнезвичайнішою в Мінську. Його запросто використовують, як символ міста у сувенірній продукції.
Коридори бібліотеки прикрашені творіннями білоруських митців
А тепер про загальні враження від Мінська. Дисципліна й порядок доноситься буквально з кожного провулочку. Немає зайвої рекламки, зайвого плакату або банера. Все висить акуратненько в спеціально відведеному місці. Тотальний порядок. В центрі багато вільних, незабудованих територій, були б вони в столиці України — їх місце б зайняли елітні висотки. Старе місто очевидно дуже постраждало під час Другої світової війни. Центр міста - це борщ із старовинних двох-трьох-поверхівок, монументальних сталінок та панельних будинків кінця 20 століття.
Архітектурний борщ
Інтернет-клубів майже немає. Знайшли один, белтелекомівський, в якому довга черга і десяток комп'ютерів, зовсім не сучасно влаштовано і не зручно. Те ж саме з закусочними-ресторанами. А от метро сподобалось. Воно чисте і доглянуте. Здивувало інше — магазини. Якщо не брати до уваги підземний торговий центр «Столиця» на площі Незалежності, все нагадувало про магазини мого дитинства — все в купі, відділи без перегородок, наставлені купами товари. Це виглядало як класичні універсальні магазини середини 90х.
Костюми бізнес-класа
Більшість товарів в магазинах саме білоруські. Держава, очевидно, обмежує імпорт, вибір у білорусів виходить обмеженим. В універмагах представлена якісна нижня білизна вітчизняних марок, трикотаж, холодильники, телевізори і навіть мобільні телефони - все Made in Belarus. На вулицях спальних районів тролейбус за тролейбусом о 11 годині вечора і теж виключно мінського автомобільного заводу.
Незвично багато реклами як для Мінська
Немига
І останнє. Хто небудь бачив в Україні такі спальні райони: всюди ліхтарі, все світиться о першій ночі, 9ті-поверхівки підсвічуються згори, ніби то пам'ятник архітектури в центрі міста, а на їх фасадах шрифтом висотою в два поверхи вифарбований номер будинку. Так легко і зручно знаходити потрібний тобі будинок!
